політичною організацією народовців галичини н 8-х рр

Народна Рада — політична організація галицьких народовців, заснована 24 жовтня 1885 у Львові під проводом Юліана Романчука з метою продовжувати традиції Головної Руської Ради 1848 року: на противагу опанованій москвофілами «Руській Раді» («Русская Рада»), яка від цих традицій відступила. «Народна Рада» випустила відозву до «русинів галицької землі», а перші її загальні збори відбулися 2 лютого 1888. Перший голова — Олександр Огоновський.

Діяльність народовців у Галичині. Народовство являло собою західноукраїнський різновид народництва (самоназви - "русинство", "народовство", "народовецтво"). Основними причинами виникнення народовства були процеси соціального, політичного й культурного відродження Галичини та тісно пов'язане з ним формування національної свідомості, української ідентичності населення Західної України. Народовство в Галичині виникає як своєрідна реакція на москвофільство галицької інтелігенції. Організаційна діяльність народовців значно активізувалася наприкінці 1870-х рр., коли почалися репресії проти українофілів в Наддніпрянщині. За їх ініціативою у 1873 р. було утворено Товариство ім.

1885 р. народовці створили нову політичну організацію Народну раду, яка повинна була продовжувати традиції Головної руської ради та ідейно протистояти москвофільській «Руській раді». Незабаром після створення Народна рада видала відозву до «Русинів Галицької землі». Наслідуючи приклад народовців Галичини, буковинські народовці в 1869 р. заснували культурно-освітнє товариство «Руська бесіда», активними діячами якого були Ю. Федькович, брати Г. і С. Воробкевичі. У товаристві переважали москвофіли, котрі обстоювали «єдину загальноруську мову». На початку 1890-х років у Галичині посилилася діяльність польських націонал-демократів - ендеків.

Першим політичним актом народовців стало видання того ж року газети для селян «Батьківщина» під редакцією Юліана Романчука, що засвідчувало їхнє прагнення прилучити до себе широкий загал населення Галичини. У грудні 1879 р. на таємній нараді за участю 36 осіб під керівництвом Романчука було вирішено започаткувати українську щоденну газету «Діло», щоб, на противагу старорусинському «Слову», «ділом, не словом прямувати до кращого народові».

«Новоерівська» політика народовців. О. Барвінський та О. Кониський. Утворення першої політичної партії в Україні (РУРП). І. Франко. Утворення УНДП та УСДП. Поступово, до кінця 80-х років народовці стали провідною силою в українському середовищі, відтіснивши москвофілів на другорядні позиції. 2. Новоерівська політика народовців. Національний рух у Західній Україні розвивався не лише під дією внутрішніх чинників. Наприкінці 80-х років він опинився в центрі протистояння таких потужних учасників міжнародних відносин, як Пруссія, Австро-Угорщина та Росія. Дві імперії ніяк не могли домовитися про сфери впливу на Балканському півострові, через що виникла реальна загроза війни.

Матеріал уроку ознайомить учнів із зародженням радикального руху у Галичині; покаже нові риси, що внесла в суспільно-політичний рух діяльність І.Франка, М.Павлика, О.Терлецького; охарактеризовує діяльність першої політичної партії в Україні (РУРП). Продовжить роботу з розвитку історичного мислення; виховуєповагу та інтерес до діячів українського національно-визвольного руху та їх ідей. Конспект на урок Історія України скачати.

164. Вкажіть правильну відповідь. Політичною організацією народовців Галичини у 80-х рр. ХІХ ст. була: б) Народна Рада; 165. Вкажіть назву суспільно-політичної течії, які обстоювали думку про тотожність галицьких русинів з росіянами. москвофіли. 166. Як називався головний друкований орган галицьких москвофілів? ??? 167. Назвіть засновників спортивно-пожежних товариств „Січ” і „Сокіл”. Нагірний, Лаврінський. 168. Коли виникла Русько-українська радикальна партія? 1890. 169. Кого вважають засновниками першої політичної партії у Східній Галичині?

Знайомство з особливостями формування на Галичині перших українських політичних партій і партійно-політичних систем. Хронологічні межі: нижня маркована активізацією політичної діяльності народовців на початку 1870-х років у зв'язку з проектом польсько-української угоди Ю.Лаврівського, а верхня - «новою ерою», домовленістю проводу народовців з намісником Галичини К.Бадені, яка, окрім усього іншого, зумовила політичну реструктуризацію українського національного руху в Галичині. Метою є зясування умов становлення й розвитку народовської течії українського національного руху в Галичині 70-х - 80-х років ХІХ ст. як суспільно-політичного явища.

1890—5 рр. були поворотними роками українського житя Галичини. За вісімдесяті роки, як я вже сказав, народовецький український рух дуже поширив ся між галицьким громадянством, запанував над ним і як звичайне в таких обставинах буває—притягнув до себе богато народу нейтрального, що йде за тим напрямом, який бере гору, хочби внутрішнім своїм змістом він був йому навіть зовсім чужий. Загал народовців рішив стати в рішучій опозиції до польського пановання і до центрального правительства, що віддавало Галичину Полякам на поталу, за те що вони підтримували правительство в парляментї.

- Політика полонізації (зокрема зміна назви Східної Галичини на Малопольщу, закриття українських шкіл, квота на вступ українців до Львівського університету та інших вищих навчальних закладі в). Із 389 православних храмів, що існували на Волині до Першої світової війни, зберігся лише 51. - Політика «пацифікації» —офіційна назва масових репресій польської влади щодо українського населення Галичини. Пацифікація — придушення революційного, національно-визвольного рухів засобами каральних акцій. Політичні партії та організації Східної Галичини. Назва. Дата створення. Лідери. Ідейні засади та діяльн.

та організацій в Східній Галичині наприкінці ХІХ ст.”ПЛАН. Вступ. Структура модерної партійно-політичної системи Східної Галичини була представлена як українськими так і польськими угрупованнями. Український партійно-політичний табір складався з 4-х партій та 2-х політичних товариств. Тим часом до “Дружнього лихваря” належали, в основному, студенти-народовці. У середині 1870-х рр. у середовищі студентської молоді Східної Галичини відбулися зміни, окремі з яких стали визначальними для подальшого суспільного життя української молоді. У 1876 р. у “Академічному кружку”, що традиційно вважався русофільським товариством, перевагу здобули спочатку рутенці, а згодом – народовці.

Революція 1848-1849 рр. Москвофіли та Народовці Під впливом М.Драгоманова, частина молоді сприйняла соціалістичні ідеї, критикувала народовців та москвофілів, прагнули включитися в загальноєвропейський рух, І.Франко, М.Павлик, О. Терлецький – утворили радикальну течію. Почали з редакцію. Революція 1848-1849 рр. Москвофіли та Народовці. Під впливом М.Драгоманова, частина молоді сприйняла соціалістичні ідеї, критикувала народовців та москвофілів, прагнули включитися в загальноєвропейський рух, І.Франко, М.Павлик, О. Терлецький – утворили радикальну течію.

Нарис організації адміністративних органів для Галичини”, згідно, якого намісництво мало стати більш самостійним органом із більш розширеними владними повноваженнями. Воно мало складатися з цісарського намісника, намісницької ради та шести урядових виділів. Народовці були обурені фальсифікаціями та підтримкою намісником москвофілів на виборах. Український публіцист та політичний діяч, доктор права М. Лозинський писав, що Потоцький обіймаючи посаду намісника "застеріг собі такі широкі права та прерогативи, що був властиво не конституційним намісником австрійським, тільки самодержавним володарем краю.

Народовці - суспільно-політична течія серед молодої західноукраїнської інтелігенції, виникла у 60-х рр. XIX ст. у Галичині. Народовці створили в Галичині політичну організацію під назвою "Народна Рада" Основна її ідея - національний розвиток Галичини, встановлення демократії та федералізму. Найвидатніший провідник національно-визвольних змагань на західноукраїнських землях І. Франко віршем "Розвивайся, ти високий дубе" висловив тверде переконання, що ідея соборності України, викликана віковічними сподіваннями і прагненням народоних мас, колись втілиться у життя.

Діяльність галицьких народовців у другій половині 70–80-х рр. XIX ст. Періоди народовського руху у Східній Галичині. Діяльність москвофілів і народовців у Східній Галичині у 60-ті – першій половині 70-х рр. XIX ст. Історія11 березня 2018 г.|Відгуки: 0 Мітки: всесвітня історія ● москвофіли ● народовці ● Східна Галичина. Газета «Руська рада». Москвофіли. Започаткували видання серії популярних книжок для селян «язичієм» 1870 р., заєнували свою політичну організацію Руську раду, яка мала захищати права та інтереси українців Галичини. Створили потужну видавничу базу. Видавали журнал «Слово» (орган Руської ради), газету «Руська рада».

Репрезентований народовцями національно-визвольний рух у Галичині мав велике значення для Наддніпрянської України і для всієї загальноукраїнської справи. Помітне місце в політичному спектрі Галичини на початку 80-х років займали молодіжні радикальні гуртки. В них активно працювала студентська та учвівська молодь, яка виховувалась на засадах ліберально-демократичного соціалізму М.Драгоманова. Протягом 80-х рр. в українському соціалістичному русі з наймолодшого покоління радикалів поступово сформувалася марксистська течія. Представниками марксистської течії були Ю.Ьачинський, В.Будзиновський, В.Охримо- вич, М.Ганкевич, С.Вітик.

В Галичині українцям протистояли поляки, чиї власні політичні інтереси здебільшого були протилежними. Польсько-українські стосунки коливалися від воронування до компромісу і співпраці. Спочатку речниками укр. інтересів були організації з широкою діяльність на зразок Головної Руської Ради 1848 р, яка саморозпуститися у 1853 р. Згодом громадські діячі намагалися відродити цей орган, створивши 1870 р. політ об’єднання Руська Рада. У 1885 р. народовці створили Народну Раду. Всі ці організації проіснували до 1914 р., проте жодна з них не мала суттєвого впливу на політ розвиток. Більш впливовими були політ партії, які почали зявлятися у 1890-х рр. - 1890 р. Русько -Українська радикальна партія РУРП (засновн.

На відміну від співвітчизників у Радянській Україні західні українці не зазнали таких драматичних соціально-економічних змін, і навіть за вкрай убогого життєвого рівня їхніми думками володів не дискредитований сталінщиною комунізм, а інтегральний націоналізм. Відтак найбільшого поширення український націоналізм набув серед покоління західних українців, які вступили в дорослий вік у 30-х роках, і проявлявся як своєрідна суміш фанатичності та ідеалізму.

Особливістю парамілітарних організацій Галичини було те, що вони займалися не лише фізичною підготовкою, але й духовним вихованням української молоді, яка згодом брала активну участь у військових подіях та змаганнях за українську державу. Діяльність цих військово-спортивних організацій була проявом галицького національного відродження. Наприкінці 1880-х рр. і наддніпрянські українофіли, і галицькі народовці плекали ідею про перетворення літературного товариства на наукове. Національно-демократична партія була широкою коаліцією політичних сил регіону – від соціалістів до уніатської священицької інтелігенції.

Історію українських клерикальних партій Галичини можна поділити на два періоди: до і після Першої світової війни. - РІСУ. Ще 1896 р. від угруповання народовців відмежувалася правиця, яка з ініціативи кардинала Сильвестра Сембратовича утворила Католицький русько-народний союз – першу українську клерикальну партію.

«Новоерівська» політика народовців. Утворення першої політичної партії в Україні – РУРП. Іван Франко, його роль у розвитку суспільно-політичної думки. Які партії діяли у Буковині? Яка політична організація представляла українців Буковини на виборах? Назвіть партії. Що діяли у Закарпатті? ІІІ. Радикальний рух у Галичині. Розповідь учителя. Починаючи з 70-х років ХІХ століття у визвольну боротьбу включилося нове покоління українських патріотів, яке прагнуло надати цій боротьбі більш рішучого характеру. Молода інтелігенція Галичини стала критично оцінювати діяльність як москвофілів, так і народовців. Наприкінці 80-х рр. ХІХ ст. загострилися відносини між Австро-Угорщиною і Росією. - дві імперії не могли.